Сьогодні, 29 листопада, вшановуємо апостола і євангелиста Матея ― митаря, який став апостолом…
З історії відомо що митар Леві жив за часів Ісуса Христа у галілейському місті Капернаумі. Тодішнє становище митарів у юдейському суспільстві було нелегке. Незважаючи на те, що вони були заможними людьми, їх вважали ворогами ізраїльського народу. Передусім прискіпливо до митарів ставилися фарисеї і погани.
Одного разу, як читаємо у євангелиста Матея у IX главі, Ісус Христос був у Капернаумі, і йдучи звідтіля, побачив чоловіка, що сидів на митниці, званого Матвієм, і сказав йому: «Іди за мною!» (Мт. 9,9). «Яку ж силу любові мав Ісусів погляд, щоб зрушити Матея з місця! Яку ж силу повинні були мати ці очі, щоб підвести його!», – підкреслив Папа Франциск під час Святої Меси 21 вересня 2015 р. коли Католицька Церква латинського обряду вшановувала пам’ять святого апостола Матея.
Пригадавши, що після того, як Господь «поглянув із милосердям» на Матея, він сказав: «Іди за мною», Святіший Отець зауважив, що «після погляду слідує слово, за любов’ю ― місія». Милосердний погляд Христа зцілив і перемінив митаря Леві і дав йому силу зрушитися з місця і піти за Спасителем. Ця особиста зустріч із Ісусом настільки вплинула на Леві, що він відразу все покинувши, пішов за Ним, ставши одним із дванадцятьох.
У покликанні Матея можемо побачити творчий задум Бога, який вибирає кого хоче, людей різного віку і стану, грішників і праведних. Любов Ісуса до конкретної людини теж відображена у зустрічі з митарем Леві. Зокрема, як зазначав Папа Франциск, вона має потрійну дію. По-перше, любов шукає і хоче бачити возлюбленого (подивитися на нього). Для Бога немає нічого неможливого, про це говорить сам Ісус, відповідаючи на питання учнів «Хто ж тоді може спастися»? (Мт. 19,25).
Перешкодою на цьому першому етапі поєднання є жорстокосердість (іншими слова закам’янілість серця, або закритість на Святого Духа). Погляд Бога який змінив Матей, дивиться на душу, яка відкрита на Нього і змінює її. По-друге, Ісус не говорив багато до Матея. Але ті кілька слів, були визначальними, вони змінили життя митаря Леві. На другому етапі поєднання Бог промовляє до душі. І по-третє, новонавернений митар відтепер бачить сенс свого життя тільки у Христі, тому без застережень відповідає на поклик Христа, довіряючись Йому цілковито. На третьому етапі поєднання душі з Богом, Бог сам віддається душі, яка приймає Його у своє життя. Ми повинні зрозуміти, що Бог є ініціатором, нашої заслуги у цьому немає.
Фарисеї із книжниками не сприйняли Ісусової постави, тому сказали до його учнів: «Чому то Вчитель ваш їсть і п’є із грішниками?». А Господь це почув та й сказав: «Лікаря не потребують здорові, а хворі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9,13).
Відтоді святий Матей був учнем і послідовником Христовим. Деякі джерела додають, що Матей, пам’ятаючи про своє минуле, старався завжди не вирізнятися і бути наче на другому плані серед когорти дванадцятьох. Це можемо побачити у описі покликання, яке Матей описує скромніше, у порівнянні з Лукою і Марком.
«Святий Матей був сином Алфеєвим, брат же Якова Алфеєвого. Після Вознесіння Ісуса Матей проповідував Христову віру в Юдеї та довколишніх країнах. Саме у той час» (бл. 41 р.) він написав св. Євангеліє ГНІХ. Адресувалося його євангеліє до багатих юдеїв-християн.
Розповідь про життя і діяльність Ісуса у Матея складає 28 глав. Оскільки адресатом Євангелія були юдео-християни, Матей багато разів звертається до текстів Старого Завіту, за допомогою яких намагається довести, що Ісус із Назарету, це той очікуваний патріархами, предсказаний пророками ― Месія ― Христос, Син Божий, що став чоловіком для спасіння людей. Євангеліє було написане арамейською мовою, якою розмовляли тоді євреї. Згодом перекладене грецькою мовою.
Свою подальшу апостольську працю Матей продовжив у частині Азії на південь від Каспійського моря. На жаль, невідомо місце і час де помер св. ап. Матей, проте Свята Церква вшановує його як мученика. Як євангеліст св. Матей у малярстві зображений з подобою ангела в людському вигляді.
